17 лютого на 89-му році життя перестало битися серце останнього із потомствених валківських гончарів Наріжного Дмитра Івановича. Він не тільки достойно продовжив справу своїх діда і батька,  а прославив свій рід, гончарну Коржівку і всю Валківщину.
    З дитинства Дмитро тягнувся до гончарства, але батько, захищаючи сина від тяжкої  праці, забороняв брати до рук глину й гончарні інструменти. Та це не спиняло юнака, в руках якого глина просто «співала».
    Однак справжня гончарна практика почалася в Наріжного після війни, яку він закінчив молодшим командиром. У Валківському промкомбінаті працював поряд із валківськими гончарами Крикуном, Шаповалом, Чабаном, братами Губськими. Забезпечував глиняним посудом  Валки і навколишні села. Заодно будував собі дім, ростив дітей.
    Але душі хотілося чогось незвичайного. Працюючи поряд із відомим на той час майстром Федором Гнідим, переймав у нього прийоми декоративно-прикладного мистецтва, досягнувши неабияких успіхів.
   У нашому музеї  створено куточок Дмитра Наріжного, у якому експонуються його самобутні вироби: декоративна ваза, виготовлена на честь 350-річчя Валок, свічники, глиняні голуби, цікаві композиції.
   Садиба Дмитра Івановича на Коржівці  стала своєрідним символом валківського гончарства,  бо оздоблена безліччю керамічних елементів, виготовлених вмілими руками майстра – полив’яними водостоками, оригінальними композиціями на ганку, на веранді, на даху, на паркані. Осиротіла без господаря гончарна оселя…
   У пам’яті  валківчан     Дмитро Іванович Наріжний назавжди залишиться неперевершеним майстром, який своїм самобутнім талантом прославив рідне місто і Валківський край.