23 квітня ц.р. Селівохіну Володимиру Віталійовичу мало б виповнитися 69 років. Однак, перебуваючи  на злеті слави і таланту,  він раптово помер від серцевого нападу за півтора місяця до  дня  свого народження – 8 лютого 2015 р. Пішов із життя музикант, безмежно закоханий у наш край, який, народившись і живучи в Москві, саме Валки вважав своєю малою Батьківщиною.
​     В. Селівохіна називають одним із перших радянських піаністів, що здобув міжнародне визнання, одним із кращих у світі інтерпретаторів музики С. Рахманінова, останнім представником романтичної російської школи піанізму. 
      З Валками  Володимира Віталійовича поєднували  родинні зв'язки, адже він був онуком настоятеля одного із  колишніх  валківських храмів І. Федоровського -  сином  його доньки Лідії .    Інша донька  священика, Ганна Данилишина, не маючи власної сім’ї,  залишила  у спадок улюбленому племіннику та його сестрі Юлії своє скромне помешкання на вулиці Жовтневій у Валках.  
       І за життя, і після смерті тітки, майже не було такого літа, щоб В. Селівохін  не приїздив до нашого міста. Кожного разу, навідуючись до Валок, прославлений нащадок забував, що він народний артист Росії, академік, професор,  лауреат , володар  унікального  ордена ООН   «Єднання» - «Діяння на благо народів». Він залюбки доглядав будинок, порався в саду,  вовтузився з домашніми тваринами,  відвідував тутешній  базар, заводив знайомства з місцевими жителями…
       У свій  останній  приїзд  позаминулого літа  гість допоміг  визначити  вік піаніно, переданого  нашому музею валківчанином  А. Котляром, та виявити докази,що інструмент міг належати   нашому знаменитому земляку    Ф. Волику- одному  із перших антрепренерів українського  театру,  котрий виступав із трупою прославленої актриси  М.Заньковецької.
      В. В.Селівохін захоплювався місцевою старовиною, досліджував околиці Валок. Він дуже тішився тим, що у Валках збудували церкву. Свій єдиний у нашому місті концерт, що відбувся на початку 1990-х, піаніст присвятив саме відродженому Свято-Преображенському храму. В один із останніх своїх приїздів він організував  для місцевих друзів екскурсію в село Наталівку Краснокутського району, де знаходиться унікальна Спаська церква,  спроектована  видатним російським архітектором Щусевим.
     Інтерес до архітектора О. В. Щусєва  у Володимира Віталійовича був не випадковим, адже творчістю цього великого зодчого захоплюється його дружина - знаменитий російський архітектор і музейник І. М. Короб’їна. Стопами матері пішов єдиний син Дмитро, дитинство якого теж пов’язане з Валками.
     Валківчани, які знали  видатного  музиканта,  відзначають, що спілкуватися з ним було завжди приємно, бо він був тактовним і приязним,  зігрівав своїм душевним  теплом і прекрасним  почуттям  гумору.
    Поховали В. В. Селівохіна на П’ятницькому цвинтарі в Москві. Хай вічно буде пам'ять про талановитого митця, світлу й душевну людину.